| Zolushka | Дата: Неділя, 05.05.2013, 13:04 | Повідомлення # 1 |
 VIP
Група: Адміністратор
Повідомлень: 467
Статус: Offline
| Сталося! Така очікувана подія! Народився (-ась)! А в цього маленького щастя такі пухкенькі щічки... такі маленькі пальчики... такі рожеві сіднички...
І Вам навіть в голову не приходить, що Ви зможете дати своєму чуду по попі. Що ж трапляється з батьками через рік-два?
Пропоную обговорити цю проблему.
По-перше, хочу наголосити, що я не психолог, а така ж мама, як і більшість жінок на форумі, і можу помилятись як і будь-хто.
Почнемо з того, що за канонами християнства дитина до семи років вважається безгрішною. В Біблії ніде не описано як б'ють дитину (я, наприклад, ніде не зустрічала). Здається там згадано, що злодіїв і грішників закидували камінням.
А з точки зору психології (переглянула 18 сайтів з питань виховання) у дитини, яку б'ють, можуть посилитися негативні якості її психотипу. Дитина-сангвінік (примітивно кажучи - життєрадісна) може вирости такою собі "язвою"; дитина-холерик (з різкими змінами настрою) - виросте озлзбленою на весь світ; дитина-флегматик - подібно до холериків, з невеликою різницею; дитина-меланхолік - стане невпевною в собі.
Найчастіші причини "битої попи":
 Нервова (психічна) виснаженість мами (папи). Галас, який спокійно сприймався вчора, не обов'язково легко сприйматиметься сьогодні, якщо вчора був вихідний, а сьогодні Ви повернулися з роботи стомлені + з мігренню. Вихід: вберегти дитячу попку можна шляхом передавання її до рук менш стомленого дорослого члена сім'ї.
Такий метод виховання у сім'ї. Буває необхідним для деяких дітей, якщо не діють нижче перераховані методики. Якщо дитина галасує, не слухається тощо, то треба заспокоїти її шляхом обмеження її простору - наприклад, посадити на стільчик (але не в темній кімнаті!) Якщо дитина щось вимагає - спробувати пояснити, чому "ні". Якщо дитина не хоче прибирати за собою іграшки - спробуйте демонстративно нести їх до сміттєвого відра.
"Старших треба відразу слухати!" По-перше, про реагування дітей на слова: вже давно доведено, що коли дитина "загулюється", то перебуває у "своєму світі". Тож спочатку треба привернути увагу (позвавши дитину на ім'я і впіймавши її погляд), а потім викласти прохання чи вимоги. По-друге, сам по собі вік це не якась перевага. Перевагою є досвід, а він передається в розмові (поясненнях чому саме так, а не по-іншому), а не словах:"Я старше, значить робимо по-моєму!"
Особисто про себе можу сказати, що я можу вдарити (легенько, але відчутно) лише відповідаючи на насилля. Так би мовити:"Мама така ж людина як і ти. Мамі теж боляче."
Поділіться і Ви своєю думкою з цього приводу.
|
| |
| |
| Ariel | Дата: Неділя, 12.05.2013, 17:03 | Повідомлення # 2 |
 VIP
Група: Адміністратор
Повідомлень: 918
Статус: Offline
| В дитинстві дуже часто їздила в село до бабусі та дідуся, і як кожна дитина робила шкоду і не одну, ні разу не били. Дідусь завжди знаходив слова щоб пояснити що можна чого ні і чому. Зацікавлював і знаходив чим нас зайняти. Я не відхиляю що інколи можна легенько хлопнути по попі, але це повинен бути останній засіб переконання.
|
| |
| |
